Тема круглого столу – «Команда психолого-педагогічного супроводу в інклюзивному освітньому просторі: вимоги та можливості».

Захід відбувався в Європейському конференц-залі, де, крім присутніх, взяли участь в онлайн-форматі поважні експерти з питань інклюзії. Зокрема, відбулись прямі включення з містами – Київ, Львів, Вінниця, Хмельницький, Первомайськ. У заході взяло участь понад 100 осіб.

За результатами «круглого столу» підготовлено резолюцію до органів місцевого самоврядування, депутатського корпусу, органів центральної виконавчої влади.

Приводом для його проведення став «екватор» – завершення половини терміну реалізації міжнародного інклюзивного проекту «Шкільний освітній простір як модель толерантного розвиненого суспільства». Цей проект з червня 2021 року реалізується у ЗОШ № 57 імені Т.Г.Шевченка спільно з ГО «Діалог» за підтримки відділу преси, освіти та культури Посольства США в Україні. У вересні поточного року у навчальному закладі було відкрито інклюзивно-ресурсний центр «Трансформер». За кошти міжнародного проекту було придбано спеціальне навчальне і лікувальне обладнання, тренажери і іграшки, створено п’ять інклюзивних зон, щоб у дітей з інвалідністю була можливість одночасно займатись різними видами діяльності: навчатись, відпочивати, здійснювати реабілітацію, психологічне розвантаження, логопедичну та іншу корекцію. Учасники круглого столу познайомились з результати реалізації міжнародного проекту, проаналізували та обговорили проблемні питання команд психолого-педагогічного супроводу, а також продемонстрували на локальному досвіді механізм формування толерантного освітнього середовища.

Ольга Зотова – модератор заходу і координатор проектів ГО «Діалог», зазначила, що його мета – розкрити широкий спектр думок, обмінятись досвідом, озвучити проблеми та пропозиції щодо їх вирішення. Між фахівцями з впровадження інклюзії відбувся конструктивний діалог, панував доброзичливий тон спілкування.

Яніна Ковальчук – директор ГО «Ділог» презентувала учасникам два збірники: науково-методичний посібник «Інклюзія як право на повноцінне життя» та «Кращі світові інклюзивні практики». Поділилась найближчими планами щодо подальшої реалізації Інклюзивного проекту «Трансформер» у співпраці з педколективом ЗОШ № 57. Зазначила, що на початку важко було знайти партнера, бо не всі заклади ще довіряють громадським організаціям. Зате абсолютно правильним виявилось рішення обрати саме цей навчальний заклад. На його базі проект реалізується ефективно, радують помітні результати.

Алла Веліховська, директор департаменту освіти і науки Миколаївської ОДА у своєму виступі зазначила: «Питання інклюзивності є надзвичайно актуальним, оскільки щорічно зростає кількість дітей з особливими потребами, які відвідують загальноосвітні навчальні заклади. Це викликає складнощі як для батьків, так і для дітей, а також – навантаження на ті самі навчальні заклади. Водночас держава піклується про таких дітей. Надаються спеціальні субвенції на відкриття у школах інклюзивно-ресурсних кімнат. Адже інклюзія передбачає розробку і застосування тих методів, які зможуть дозволити кожній людині рівноправно брати участь у суспільному житті. Нині у кожному закладі області передбачена інклюзивно-ресурсна кімната, де діти можуть проводити свій час, отримувати певні розвивальні вправи. Разом з ними тут знаходяться і батьки, які також отримують необхідні консультації, спостерігають за роботою спеціалістів. Удома вони можуть самостійно відтворювати ці розвивальні вправи.Для ефективності інклюзивно-ресурсної кімнати потрібне досить дорого вартісне обладнання. Щоб досягти максимальний результат воно має бути якісним. А у закладі обов’язково повинні працювати фахівці – логопеди, дефектологи, психологи…». Власне, саме таке обладнання, і такі кадри є у Інклюзивно-ресурсному центрі ЗОШ № 57 імені Т.Г.Шевченка.

Алла Борисівна торкнулась питання важливості посади асистента дитини для учнів з інклюзивною формою навчання. Асистент вчителя допомагає їй навчатись, а асистент дитини допомагає їй виконувати соціальні функції – супроводжувати у їдальню, у туалет і, зрештою, передати батькам наприкінці уроків. Наголосила, що такі спеціалісти тепер повинні бути у загальноосвітніх навчальних закладах скрізь, де є діти з інклюзивною формою. Ще років п’ять тому у школах Миколаївщини навчалось до 100 учнів з інклюзією. Сьогодні таких учнів більше 700, а дитсадки відвідує на сьогодні 354 дитини з інклюзією.А.Б.Веліховська навела приклад, що у ЗОШ № 57 імені Т.Г.Шевченка навчається дитина, яка була першою у Миколаївській області з інклюзією, а нині закінчує 11 клас. Наяву – переваги інклюзивної освіти. Можливість відвідувати школу за місцем проживання, де педколектив і батьки партнери – дає добрі плоди. А відтак, можна впевнено сказати, що діти з певними розладами здоров’я мають право на загальноосвітні навчальні заклади, як і діти в усій Європі. Тільки потрібно для цього створити належні умови.

Директор школи А.А.Малахов зазначив:«Шкільна інклюзивно-ресурсна кімната була відкрита 15 вересня 2021 року за сприяння Громадської організації «Діалог», яка є нашим партнером, – ми разом реалізовуємо проект «Трансформер» – інклюзивний простір за підтримки США. Саме ГО «Діалог» на початку 2021 року подала документи і виграла грант, обравши нашу школу партнером цього проекту. Відтоді ми працюємо пліч-о-пліч, проводимо різного роду спільні заходи, спрямовані на ефективне впровадження в освітньому середовищі нозологій для дітей, які мають особливі освітні потреби та потребують інклюзивного навчання. І вже є певні зрушення в цьому напрямі. Вже є покращення рівня опанування різних предметів, позитивна динаміка розвитку мовного апарату, покращено фонематичні процеси, вимова звуків; покращився загальний результат працездатності, мотивація, вміння вступати в контакт;сформована адекватна самооцінка, знижено тривожність та скутість дітей, поступово відбувається оволодіння навичками саморегуляції власного емоційного стану. Загалом у ЗОШ 57 імені Т.Г.Шевченка навчається 1185 учнів, з яких 11 мають інклюзію. У нас відкрито 7 інклюзивних класів, і тому конче необхідно було відкривати сучасну інклюзивно-ресурсну кімнату, обладнану за усіма рекомендаціями для того, щоб з такими учнями проводити корекційні заняття, надавати ефективну корекційну допомогу, щоб у подальшому вони могли адаптуватись у суспільстві.Але це тільки перші кроки. Бо головна наша задача, яку ми маємо реалізувати, – це щоб діти у майбутньому почувались рівними, мали до себе толерантне відношення з боку суспільства.І саме цей ресурсний центр допомагає в цьому.Крім того, наш інклюзивно-ресурсний центр забезпечує фізичну реабілітацію не тільки дітей, а ще й педагогів та батьків, які можуть тут проходити фізичну реабілітацію, отримувати психологічні консультації. Наразі протягом першого півріччя тут вже було проведено 503 корекційні заняття, та надано 40 консультацій батькам. Тому вже маємо певний результат. На цьому зупинятись не плануємо, адже загальна тенденція і в Україні і у Миколаєві до зростання. Як бачимо, з’являється все більша кількість дітей з інклюзією. Це не означає, що щось суттєво помінялось у суспільстві, оскільки у школах збільшилась кількість дітей з інклюзією. А пов’язано з тим, що раніше таких дітей просто не направляли до інклюзивно-ресурсних центрів, і не могли правильно поставити діагноз.Зараз, коли це відбувається, коли своєчасно ставиться правильний діагноз, ми може своєчасно набати необхідну допомогу дітям для їх адаптації у суспільстві».

Наталя Ревенко, заступник директора школи, підкреслила значення команди супроводу для дітей з особливими освітніми потребами:«Для того щоб як належне організувати роботу команди супроводу, вона насамперед повинна бути укомплектована фахівцями. По-перше, це вчителі-предметники, щоб вести клас і надавати учням знання; асистент вчителя (це людина, яка має надати допомогу і дитині, яка навчається на інклюзивній формі навчання, і кожній дитині у класі, допомагати вчителю, мати зв’язок з батьками). Тобто це повинні бути спеціалісти з педагогічною освітою. Нам дуже пощастило, оскільки наші помічники вчителя мають педагогічну освіту, яка дає можливість бути асистентами вчителя на високому рівні, а також мають і другу – спеціальну освіту. У когось із помічників вчителя це – логопедія, у когось, дефектологія, є і реабілітолог, і психолог. Ця освіта дуже важлива для корекції дитини. Забезпечення команд супроводу у межах школи всіма потрібними фахівцями полегшує нашу роботу, дозволяє більш ефективний супровід дітей, які на інклюзивній формі навчання. Наші помічники вчителя організовують корекційні завдання як індивідуальні, так і колективні спільно з шкільним психологом, соціальним педагогом».

Під час круглого виступили такі фахівці:

– Лариса Самсонова – Державний експерт експертної групи Директорату дошкільної, шкільної, позашкільної та інклюзивної освіти Міністерства освіти та науки України,

– Віра Терновська – фахівець з питань освіти Посольства США у проекті малих грантів публічної дипломатії за фінансової підтримки відділу преси, освіти, науки та культури Посольства США,

– Ірина Сергієнко – директор МГО «Дитина/майбітнім», м. Київ,

– Валентина Маланчій – заступник директора з навчально-виховної роботи спеціалізованої ЗОШ І-ІІІ ступенів № 8 м. Хмельницький,

– Олена Чорнобривенко – директор Центру реабілітації «Гармонія» імені Р.Панасюк, м. Вінниця та представники інших регіонів.

У обговоренні проблемних питань, підготовці резолюції до органів місцевого самоврядування, депутатського корпусу, органів центральної виконавчої влади взяли активну участь такі освітяни Миколаївщини:

– Наталія Смирнова – психолог-консультант Центру професійного розвитку педагогічних працівників Миколаївської міської ради,

– Ганна Кондрать`єва – заступник директора з навчально-виховної роботи ЗОШ № 47 м. Миколаєва,

– Наталія Омельченко – практичний психолог, соціальний педагог ЗОШ № 25,

– Наталя Гриньків – директор Миколаївської гімназії № 36,

– Світлана Чірковська – директор ІРЦ № 1,

– Людмила Пріщак – директор ІРЦ № 2,

– Анастасія Шашлова – директор ІРЦ № 4,

– Людмила Сороковська – директор ІРЦ м. Первомайськ.