Інформаційну погоду в миколаївській школі робить учнівська студія новин.
«Доброго ранку, школо! Говорить шкільна студія інформаційних новин!», – більше року цими словами у Миколаївській ЗОШ № 57 імені Т.Г.Шевченка розпочинається кожен понеділок. У такій формі проходить відеолінійка про події у житті школи за тиждень. Це відеосюжети з інтерв’ю школярів, вчителів, батьків, змонтовані в один інформаційний блок, які транслюються через плазмові екрани в учнівських класах перед початком уроків. Юнкорами є учні 10 та 11 класу, для яких участь у студії є просто хобі.
Тому раз у тиждень діти приходять у школу на 20 хвилин раніше, щоб разом зі своїм класним керівником дізнатись про резонансні події з життя шкільної родини з першого по 11 клас. Перемоги у конкурсах, олімпіадах, спортивних турнірах, участь у волонтерських акціях, особисті досягнення школярів, загальноміські заходи, які проходили у школі, професійні здобутки вчителів тощо.
Директор школи Андрій Малахов розповів:
«З появою шкільної студії новин стало цікавіше проводити виховні класні години. По суті, наш навчальний заклад відмовився від виховних годин у традиційній формі – як це був сьомий останній урок щоп’ятниці. На моє глибоке переконання, така виховна форма роботи з учнями дає більше користі, ніж коли вчитель виступає перед класом у ролі лектора-інформатора. Про шкільне життя знають і батьки та широка громадськість, адже одразу після транслювання по шкільній телемережі, інформаційний відеопродукт завантажуємо на Інтернет-сторінку школи та у Ютуб.
Учасники студії не відчувають браку інформації. Гарні новини, хороші вчинки, про які вони розповідають, надихають інших дітей до вдосконалення, заохочують розвиватись. Адже оптимізм у людині потрібно виховувати ще з дитинства! І цим проектом на прикладі окремо взятої школи наші учні хочуть змінити песимістичні нотки в інформаційному просторі».
На черговому робочому засіданні студії учні поділились секретами успіху своєї «журналістської кухні».
Тут існує чіткий розподіл обов’язків. Відеостудія складається з чотирьох груп виконавців. Насамперед, це новинарі – юнкори, які кожного дня збирають інформацію про шкільне життя. У них немає особливої техніки – є лише ручка, блокнот і диктофон у телефоні.
«А крім цього, у нас ще є Даша Блакитна з відеокамерою і Максим Дмитришин з програмою відеомонтажу на своєму домашньому комп’ютері!», – з приємністю акцентують увагу на внесу своїх друзів-однокласників юнкори, які радо розповідають про спільну справу на широкий загал.
Так, у студії теленовин ми застали шкільний парламент усім складом. Це і є інтелектуальний кістяк студії. Практично усі присутні – диктори, а також відеомонтажер – Максим Дмитришин та його однокласниця Дар`я Блакитна.
На запитання, кому належить ідея, що знайшла таку щиру підтримку у дітей, заступник директора з виховної роботи Валерій Федорович Гончаренко поділився:
«По-перше, коли ми зустрілись на предметі громадянська освіта, а він сам по собі спрямований на те, щоб діти у вже зі школи у певній мірі змогли долучатись до громадської діяльності, – і учні відразу зацікавились такою пропозицією. Адже якби не було бажання, ніхто не заставив би примусом наших старшокласників робити те чи інше.
Їм подобається, що дикторів упізнає вся школа, що молодші стежать за їх одежею, за зачіскою, тим, як вони виглядають на екрані. У ролі дикторів хоча б один-два рази виступали вже більшість дівчаток – учениць 10, 11 класу. Єдина умова – бездоганне звучання української мови. Тому наша телестудія стала стимулом для вивчення мови, перепусткою на екран.
А по-друге, зараз все більше набуває популярності теза про те, щоб про позитивні зміни якнайскоріше дізнавалося суспільство, – оскільки «маючи у телефоні всю країну», через ЗМІ і мережі Інтернету можна оперативно вирішувати злободенні питання. І наші старшокласники показують приклад, як вся країна може «мати у телефоні Миколаївську ЗОШ № 57 імені Т.Г.Шевченка», щоб оперативно отримувати інформацію про події нашого насиченого життя».
Юний диктор Юля Лісняк зізналась, що захоплення переросло у мрію: вона хоче стати журналістом. Максим Дмитришин також вже задумався про подальше обрання журналістського фаху. Він чудово проявив свої творчі здібності відеомонтажера. Є вже чимало випусків новин, про які не скажеш, що їх монтував початківець-любитель. Вони створені на достатньо професійному рівні.
Заслуговує на увагу і внесок оператора Даші Блакитної , яка теж мріє про факультет журналістики.
Максим Дмитришин поділився екстеремальними ситуаціями під час з формуванням новин, але процес не зривався:
«У нас є декілька випусків, у яких включена анімація – фоторепортаж і голос диктора без самого диктора на екрані. Це і є ті форс-мажори. Річ у тому, що Даша записує дикторів у п’ятницю наприкінці дня, і скидає мені свій продукт, з яким я працюю в суботу. Та завжди знаю, що маю прийти у понеділок до школи десь на годину раніше, щоб за необхідності доповнити готовий відеоблок важливою новиною, яка могла відбутись у неділю. Наприклад, команда спортсменів з кульової стрільби здобуває ще один кубок або щось інше. Кожен із нас знає, що він командний гравець. На тебе покладається кінцевий успіх, тому не маєш права підвести».
Олександра Лабан додає, що у школі навчається більше тисячі учнів, тож те, що роблять молодші класи, не завжди знають старші: «Наприклад, поїхали на екскурсію, провели суботник чи якийсь цікавий захід. Завдяки відеоновинам всі про всіх усе знають. Це нас зближує, дає привід порадіти за успіхи інших, щоб переконатись, що наша школа найкраща!»
Старшокласники, з якими ми поспілкувались, не лише гарно навчаються, є активістами шкільного життя, членами шкільного парламенту, – а ще й заявляють про свою громадянську позицію як журналісти-початківці під час інтерв’ю з учнівською молоддю та педагогами, – чим беруть на себе відповідальність за інформаційну погоду у школі.
Ось як ексклюзивно юні журналісти висловились про своє хобі:
Денис АДАМЕНКО: «Про шкільну студію новини можна сказати, як про експеримент, який нам вдався, і дуже вдало вписався у життя нашої школи. Тож іншим школам я б порадив також так зробити, і цим допомогти своїм колективам збагнути, що нас об’єднують спільну турботи та успіхи, адже школа – це твоя родина».
Діана КУРТІЙ: «Наша участь у роботі студії – це бажання внести свій внесок у створення сьогодення найкращим. Щоб кожен розумів, що своїми вчинками ти робиш світ кращим ніж учора, або навпаки. І коли ти чогось досягаєш, отримуєш повагу та чиєсь захоплення».
Анна ГРИГОР`ЄВА: «Я побажаю усім залишатись собою, пам’ятати про совість, про те що всі ми живемо в одному світі, залежимо одне від одного, і кожен наш вибір залежить, яким буде завтра усіх».
Максим ДМИТРИШИН: «Щоденно у новинах, які транслюються по телебаченню, більше уваги приділяють негативу, усіляким неприємностям, – і зовсім не вистачає місця для розповідей про те, що є інше життя, є люди, які працюють натхненно, досягають успіхів. ЗМІ не потрібно так багато уваги приділяти негативу. Це неправильно, коли життя будується на сенсаціях. Бажаю людям, щоб вони більше шукали позитив, чогось досягали, раділи цьому, і тоді будуть почуватись впевнено і спокійно».
Аліна КОВАЛЬЧУК: «У нашій школі навчаються діти з Донбасу, ми з ними спілкуємось,беремо інтерв’ю. Вони знають життя глибше… Побажаю країні і людям, щоб на закінчилась війна, бо це головне для миру».
Даяна ПЕТРЕНКО: «Я хотіла б, щоб люди повністю змінили свої погляди на речі, в яких вони не розбираються. Щоб запанували толерантність і розсудливість. Щоб не «від фонаря» приймали свої рішення, висловлювали свою позицію, а спершу зрозуміли причину, усвідомили наслідки, об’єктивно проаналізувавши реальний стан проблеми та результати, яких можна отримати, слідуючи тим чи іншим діям…»
Денис АДАМЕНКО: «Бути журналістом дуже відповідально. Журналістам я б побажав вміти зацікавити публіку так, щоб це принесло їй переживання, страх, відчай, нудьгу чи розчарування. Бажаю усім бути добрими, бо кожна наша надія може допомогти конкретній людині відкрити для себе світ добра…»
Стас МІЛЕВСЬКИЙ: «Кожен повинен не тільки багато говорити, а ще і діяти. Адже можна багато розповідати про погане, казати що ти думаєш, обурюватись, що те не так, інше, а самому культивувувати те ж саме, відтворювати те саме, що й засуджуєш…»
Дар`я БЛАКИТНА: «Як на мене, найголовніше, це не втрачати своєї сили волі та бути сильнішим щодо до країни, у якій живеш, світу, тому що позитив має переважати. Бо якщо акцентувати себе на негатив, то таким і буде твоє життя, та й новини у кадрі будуть невеселі».
Олександра ЛАБАН: «Хочу побажати всім українцям і взагалі людям, щоб вони кожного дня розвивались, ставили нові цілі, досягали їх і кожного дня вдосконалювали себе, працювали над своєю особистістю, бо з цього починається шлях, як зробити досконалим світ».
Юлія ЛІСНЯК: «Хто, як не журналісти, мають нагадувати на широкий загал, щоб кожна людина стежила за здоров`ям нашої планети. Щоб кожен розумів важливість екологічної безпеки, що це дуже впливає на нашу планету і на кожного із нас».
Юлія ЦИМБАЛ: «Завершуючи ефір, я бажаю своїм глядачам йти до поставленої мети, не опускати рук, допомагати іншим».
